Архив. Законодательство Украины

 

Архів сайту. Оновлення.

Про організацію надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в Україні

Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ)

Наказ № 620 від 29.12.2003

Страница 7

Стр. 1 Стр. 2 Стр. 3 Стр. 4 Стр. 5 Стр. 6 Стр. 7 Стр. 8 Стр. 9 Стр. 10 Стр. 11 Стр. 12 Стр. 13 Стр. 14 Стр. 15 Стр. 16 Стр. 17 Стр. 18 Стр. 19 Стр. 20 Стр. 21 Стр. 22 Стр. 23

<< Главная страница

     У III періоді пологів з метою профілактики кровотечі протягом
першої  хвилини після народження плода внутрішньом'язово вводиться
10 ОД окситоцину.  Проводиться контрольована тракція  за  пуповину
тільки  за  умови  наявності  ознак відділення плаценти від матки.
Використання  міхура  з  льодом  на  низ  живота  недоцільне.   За
відсутності  ознак  відділення  плаценти  і  зовнішньої  кровотечі
протягом  30  хвилин  після  народження  плода  проводиться  ручне
відокремлення плаценти і виділення посліду.  Масаж дна матки через
передню  черевну  стінку  породіллі  здійснюється  відразу   після
народження  посліду.  Після  цього  жінці пропонується випорожнити
сечовий  міхур.  Катетеризація  сечового  міхура  здійснюється  за
показаннями.
 
     За умови задовільного  стану  плода  при  народженні  (дитина
доношена,  чисті навколоплідні води, дитина дихає або кричить, має
рожевий  колір  шкіри  та  задовільний  м'язовий  тонус),   дитина
викладається   на  живіт  матері,  проводиться  обсушування  сухою
пелюшкою,  накривається   іншою   сухою   пелюшкою,   здійснюється
клемування  пуповини  через  одну хвилину і перетин пуповини.  При
необхідності  проводиться  видалення  слизу  з  ротової  порожнини
грушею або електровідсмоктувачем.  Одягається шапочка,  шкарпетки.
Протягом  знаходження   дитини   на   животі   матері   здійснюють
спостереження  за  її  життєво  важливими  функціями.  Далі дитина
укладається на груди матері і накривається разом з матір'ю ковдрою
для  забезпечення  умов  "теплового  ланцюжка".  Контакт "шкіра до
шкіри" проводиться до реалізації  смоктального  рефлексу,  але  не
менш,  як  30  хвилин.  Після  цього проводиться обробка пуповини,
дитина вільно пеленається  і  знаходиться  спільно  з  матір'ю  до
переведення  породіллі у післяпологове відділення.  Новонароджений
до моменту переведення матері із пологової зали не виноситься.
 
     Оцінку стану  новонародженого  за  шкалою Апгар здійснюють на
1-ій  і  5-ій  хвилинах,  а   також   забезпечують   підтримування
температури тіла дитини.
 
     Протягом перших   30   хвилин    новонародженому    вимірюють
температуру тіла і записують у карту розвитку новонародженого.
 
     Профілактику офтальмії    усім    новонародженим     протягом
1-ї години  життя проводять із застосуванням 0,5%  еритроміцинової
або 1% тетрацеклінової мазі відповідно до інструкції застосування.
 
     У разі  виникнення  відхилень у стані новонародженого,  діяти
необхідно відповідно до наказу  МОЗ  України  від  10.02.03  N  59
( v0059282-03  )  "Про  удосконалення  заходів  щодо  профілактики
внутрішньолікарняних інфекцій в  пологових  будинках  (акушерських
стаціонарах)".
 
     Ранній післяпологовий період передбачає нагляд  за  загальним
станом  породіллі,  скороченням  матки  та  характером виділень із
пологових шляхів протягом 2 годин у  пологовій  залі  та  протягом
2 годин у післяпологовій палаті кожні 15 хвилин.
 
     Вимірювання температури  тіла  у  породіллі  здійснюється   з
урахуванням   особливостей   післяпологового   періоду:   під  час
вимірювання температури тіла  жінка  знаходиться  у  положенні  на
боку, термометр ставиться у пахвову ямку протилежної сторони.
 
 
                                      Додаток 8
                                      до Методичних рекомендацій
                                      щодо організації надання
                                      стаціонарної
                                      акушерсько-гінекологічної
                                      та неонатологічної допомоги
 
 
                             ПIДХОДИ
        до оперативного розродження у сучасному акушерстві
 
 
                    I. Операція кесарів розтин
 
     Операція кесарів   розтин   здійснюється    за    визначеними
показаннями.    Необгрунтоване   підвищення   частоти   проведення
кесаревого   розтину   призводить    до    збільшення    кількості
післяпологових  ускладнень  та  порушення адаптаційних можливостей
новонародженого.  Статистичні  дані   свідчать   про   відсутність
тенденції  до  поліпшення  показників здоров'я матерів і дітей при
перевищенні частоти  кесаревого  розтину  більше  7%.  Оптимальним
показником  частоти  кесаревого розтину в цілому для регіонів слід
вважати 10%.
     З метою  попередження  випадків  материнської і перинатальної
захворюваності та смертності,  пов'язаних з  операцією  кесаревого
розтину, необхідно суворо дотримуватись переліку показань.
 
     Показання з боку матері:
     1. Анатомічно   вузький   таз  III  й  IV  ступенів  звуження
(с. vera   7 см) і форми вузького  тазу,  що  рідко  зустрічаються
(косозміщений,          поперечнозвужений,          лійкоподібний,
спондилолістичний,   остеомалятичний,   звужений   екзостозами   і
пухлинами кісток та ін.).
     2. Клінічно вузький таз.
     3. Центральне передлежання плаценти.
     4. Часткове передлежання плаценти з вираженою  кровотечею  та
відсутністю   умов  для  термінового  розродження  через  природні
пологові шляхи.
     5. Передчасне відшарування нормально розташованої плаценти та
відсутність   умов  для  термінового  розродження  через  природні
пологові шляхи.
     6. Розрив матки, що загрожує або почався.
     7. Два і більше рубців на матці.
     8. Неспроможність рубця на матці.
     9. Рубець на матці після корпорального кесаревого розтину.
     10. Рубцеві деформації шийки матки і піхви.
     11. Аномалії пологової діяльності, які не піддаються медичній
корекції.
     12. Виражене варикозне розширення вен шийки  матки,  піхви  і
вульви.
     13. Вади розвитку матки і піхви, які перешкоджають народженню
дитини.
     14. Стани після розриву промежини III  ступеня  і  пластичних
операцій на промежині.
     15. Стани  після  хірургічного   лікування   сечостатевих   і
кишково-статевих нориць.
     16. Пухлини органів малого тазу,  що перешкоджають народженню
дитини.
     17. Рак шийки матки.
     18. Відсутність  ефекту  від  лікування  тяжких форм пізнього
гестозу при неможливості термінового  розродження  через  природні
пологові шляхи.
     19. Травматичні пошкодження тазу і хребта.
     20. Екстрагенітальна    патологія    при   наявності   запису
профільного  спеціаліста:   артеріальна   гіпертензія   III   ст.;
коарктація  аорти;  аневризма  аорти  чи  іншої  крупної  артерії;
систолічна дисфункція лівого шлуночка з  фракцією  викиду     40%,
"свіжі"   крововиливи   у   сітківку   на   тлі   діабетичної  або
гіпертонічної  ангіопатії;  захворювання  легень,  що  обумовлюють
загрозу  пневмотораксу;  легенева кровотеча менш ніж за 4 тижні до
розродження;  портальна гіпертензія з варикозним  розширенням  вен
стравоходу,    шлунка;    спленомегалія;    діафрагмальна    кила;
гіпертензійно-лікворний   синдром;   стан   після    геморагічного
інсульту;    необхідність   виключення   (укорочення)   потуг   за
відсутності головного передлежання).
     21. Гостра  форма  генітального  герпесу  протягом 3-х тижнів
перед пологами.
     22. Мертвонародження   в   анамнезі   у   поєднанні  з  іншою
акушерською патологією.
     23. ВIЛ-інфікування   вагітної   при  вірусному  навантаженні
більше  1000  копій.  Операцію  виконують  до  початку   пологової
діяльності та розриву плодових оболонок.
 
     Показання з боку плода:
     1. Гіпоксія   плода,   підтверджена   об'єктивними   методами
обстеження, при відсутності умов для термінового розродження через
природні пологові шляхи.
     2. Тазове  передлежання  плода при передбачуваній масі більше
3700 г.
     3. Випадіння пульсуючих петель пуповини.
     4. Неправильне положення плода після злиття навколоплідних
вод.
     5. Високе пряме стояння стрілоподібного шва.
     6. Розгинальні вставлення голівки плода (лобне,  передній вид
лицьового).
     7. Вагітність   внаслідок  застосування  лікувальних  програм
допоміжних репродуктивних технологій або після тривалого лікування
безпліддя.
     8. Стан агонії або клінічної смерті матері при живому плоді.
     9. Багатоплідна вагітність при тазовому передлежанні I плода.
     10. Гіпоксія або тазове передлежання плода, маса плода більше
4000 г при цукровому діабеті у матері.
     Протипоказаннями до     розродження      шляхом      операції
інтраперитонеального   кесаревого  розтину  є  екстрагенітальне  і
генітальне  інфікування,  тривалість  безводного  періоду   більше
12 годин,  внутрішньоутробна  загибель   плода,  крім   з  причини
передчасного  відшарування  плаценти  або   повного   передлежання
плаценти.
     В історії    пологів    здійснюється     запис     консиліуму
лікарів-акушерів-гінекологів   про    необхідність її проведення з
обгрунтуванням показань та умов виконання.
 
     З метою  профілактики  можливих  післяопераційних  ускладнень
необхідно:
     1. При    високому    ризику    реалізації     інфекції     в
післяопераційному   періоді  використовувати  захисні  варіанти  з
обов'язковим  дренуванням   черевної   порожнини   або   удаватися
екстраперитоніального кесаревого розтину.
     2. Залучати  до  виконання  екстраперитоніального  кесаревого
розтину лише висококваліфікованого лікаря-акушера-гінеколога, який
володіє технікою цієї операції.
     3. У   разі   термінового  розродження  в  інтересах  матері,
наявності  ендометриту,  внутрішньоутробної   загибелі   плода   і
відсутності  умов  для  розродження  per vias naturalis виконувати
операцію Порро.
     4. Планову операцію кесаревого розтину здійснювати з початком
пологової  діяльності  чи  зі  злиттям  навколоплідних  вод  після
проведення  повного клінічного обстеження з оцінкою стану вагітної
і плода та санації пологових шляхів.
     5. У  разі  проведення  планової  операції кесаревого розтину
проводити допологову  підготовку,  що  передбачає  повне  клінічне
обстеження  з  оцінкою  стану вагітної і плода,  санацію пологових
шляхів.
     6. Операцію    повторного   кесаревого   розтину   виконувати
переважно  у  плановому  порядку  із  залученням  лікарів  високої
кваліфікації.
     7. Під час  планової  операції  кесаревого  розтину  з  метою
зменшення  ризику гнійно-септичних і посттрансфузійних ускладнень,
передачі ВIЛ-інфекції,  сифілісу і сироваткового гепатиту доцільно
застосовувати аутогемотрансфузію.
     8. При  зашиванні  рани  на  матці  доцільно  використовувати
дексон, вікрил, ПДС.
     9. При вирішенні питання щодо проведення операції  кесаревого
розтину  при  глибоко  недоношеній вагітності виходити з інтересів
здоров'я матері,  наявності достовірних даних щодо  життєздатності
плода.
     10. Після   відділення   дитини   проводиться    профілактика
виникнення     септичних     ускладнень     шляхом    одноразового
внутрішньовенного введення антибіотика у середньодобовій  дозі  за
виключенням  наявності  у  пацієнтки  сечостатевої  інфекції,  яка
потребує введення антибіотиків відповідно до показань.
     11. У жінок групи високого ризику  розвитку  гнійно-септичних
ускладнень одразу починати антибактеріальну терапію в лікувальному
режимі.
     12. У жінок групи високого ризику виникнення тромбоемболічних
ускладнень   обов'язково   проводити   їх  профілактику  (гепарин,
фраксипарин,  клексан з  раннього  післяопераційного  періоду  під
контролем гемостазіограми).
     13. Дотримуватись   активного    ведення    післяопераційного
періоду.
     14. Дотримуватись     норм     санітарно-гігієнічного      та
протиепідемічного  режиму  згідно  з  вимогами  чинних нормативних
актів.
     15. Стерилізація   під   час   операції   кесаревого  розтину
проводиться відповідно до наказу МОЗ України  від  6.07.94  N  121
( z0187-94 ) "Про застосування методів стерилізації громадян".
     16. При  проведенні  повторної  операції  кесаревого  розтину
застосовувати   обов'язкове  введення  сечового  катетеру  на  час
оперативного втручання.  Не слід видаляти сечовий катетер  раніше,
ніж  через  48  годин  після  операції  у  випадках розриву матки,
затяжних  пологів,  клінічно  вузького  тазу,   значного   набряку
промежини, післяпологового    сепсису   з   тазовим   перитонітом.
У випадках пошкодження сечового міхура - слід залишити катетер  на
7 діб.
     17. Для зниження ризику травматизму при передачі інструментів
слід дотримуватись методики "нейтрального поля" ("безпечних зон"),
використовуючи лотки.
     18. Антибіотики  з  профілактичною  метою  слід вводити після
перетинання пуповини.
     19. При   застосуванні  тривалої  інфузійної  терапії  (понад
48 годин)  у  зв'язку  з   високим   ризиком   розвитку   порушень
електролітного  балансу необхідно контролювати рівень електролітів
кожні 48 годин.
     За наявності спроможного рубця на матці, відсутності великого
плода,  звуження тазу,  показань до розродження шляхом  кесаревого
розтину при   даній   вагітності  та  інтервалі  між  вагітностями
2-5 років, перевагу слід віддавати пологам через природні пологові
шляхи  з  оцінкою  в динаміці під час вагітності і під час пологів
стану післяопераційного рубця.
 
            II. Операція накладання акушерських щипців
 
     Операція накладання  акушерських  щипців  застосовується   за
наявності умов для її виконання у разі виникнення ускладнень,  які
вимагають негайного закінчення пологів.
 
     Показання з боку матері:
     1. Тяжкі  форми  пізніх  гестозів (прееклампсія,  еклампсія в
пологах).
     2. Екстрагенітальна   патологія,   яка   потребує  виключення
(укорочення) потуг.
     3. Ендометрит у пологах.
     4. Первинна чи вторинна слабкість родової діяльності.
     5. Гострі інфекційні захворювання матері (пневмонія, гепатит,
вірусні інфекції верхніх дихальних шляхів).
     6. Передчасне  відшарування  нормально розташованої плаценти,
якщо є умови для закінчення пологів через природні пологові  шляхи
(голівка плода у порожнині чи у площині виходу з тазу ).
 
     Протипоказання для застосування акушерських щипців:
     1. Мертвий плід.
     2. Гідроцефалія плода.
     3. Розгинальні вставлення (лобне, лицеве).
     4. Неповне розкриття шийки матки.
     5. Наявність цілого плідного міхура.
     6. Невизначене  положення  передлеглої  голівки  та її високе
стояння.
     Операція накладання    акушерських   щипців   проводиться   з
обов'язковим   застосуванням    знеболення    (інгаляційний    або
внутрішньовенний  наркоз),  що  необхідно  також  для розслаблення
м'яких тканин.
 
              III. Операція вакуум-екстракції плода
 
     До сучасних   методів   оперативного   розродження   належить
операція  витягання голівки плода за допомогою вакуум-екстрактора.
Сучасні  матеріали  та  технології  виготовлення  та   конструкції
апаратів,  що  розміщується  на  голівці і фіксується за допомогою
від'ємного тиску,  створюють умови для  застосування  у  сучасному
акушерстві за умови наявності відповідних показань.
 
     Основні показання для операції вакуум-екстракції плода:
     1. Первинна та вторинна слабкість родової діяльності.
     2. Ендометрит у пологах.
     3. Пізні гестози легкого та середнього ступеня.
     4. Гіпоксичний   стан   плода   (за  умови  відсутності  умов
здійснення кесаревого розтину.
     5. За  наявності  у  роділлі екстрагенітальної патології,  що
вимагає виключення (скорочення) потуг.
 
     Протипоказання для операції вакуум-екстракції плода:
     1. Розгинальні вставлення голівки.
     2. Невідповідність розмірів тазу та голівки плода.
     3. Захворювання   роділлі   та   ускладнення  вагітності,  що
потребують виключення потуг.
     Знеболення показане у випадку неспокійного поводження жінки.
 
 
                                      Додаток 9
                                      до Методичних рекомендацій
                                      щодо організації надання
                                      стаціонарної
                                      акушерсько-гінекологічної
                                      та неонатологічної допомоги
 
 
                           РЕКОМЕНДАЦIЇ
         щодо оформлення етапного та виписного епікризів
        у медичній документації акушерсько-гінекологічного
                            стаціонару
 
 
                         Етапний епікриз
 
     Етапний (послідовний) епікриз обов'язково записується у карті
стаціонарного  хворого  або  історії   пологів   після   10   днів
перебування   пацієнтки   у   стаціонарі.   Це  коротко  викладені
результати  обстеження  та  лікування,   а   також   обгрунтування
подальшого   перебування   у  стаціонарі.  Етапний  епікриз  також
записується у разі зміни лікуючого лікаря.
     Етапний епікриз повинен відображати:
     - зміни в загальному стані хворого  (суб'єктивні,  об'єктивні
та за даними обстеження);
     - зміни в діагнозі, якщо вони мале місце;
     - додаткові прояви захворювання,  ускладнення,  що виникли за
час перебування у стаціонарі та обстеження з метою їх виявлення;
     - доцільність подальшого лікування в стаціонарі;
     - план подальшого обстеження та лікування.
 
                          Резюме пологів
 
     Резюме пологів - це стислий  висновок  лікаря  щодо  перебігу
пологів, в якому відмічається точний час пологів, порядковий номер
пологів,  строки  (передчасні,   строкові,   запізнілі),   перебіг
(фізіологічні або патологічні).
     Біомеханізм пологів з урахуванням положення, виду, позиції та

<< Главная страница

Стр. 1 Стр. 2 Стр. 3 Стр. 4 Стр. 5 Стр. 6 Стр. 7 Стр. 8 Стр. 9 Стр. 10 Стр. 11 Стр. 12 Стр. 13 Стр. 14 Стр. 15 Стр. 16 Стр. 17 Стр. 18 Стр. 19 Стр. 20 Стр. 21 Стр. 22 Стр. 23



Украина онлайн